АНГЛІ́ЙСЬКА МО́ВА — мова, що належить до західної гілки германських мов індоєвропейської мовної сімʼї. Англійська мова — найрозпо­всюдженіша (після китайської) мова у світі. Одна з офіційних та робочих мов ООН. Вона є рідною для більш як 400 млн мешканців Великої Британії, Ірландії, США, Канади, Австралії, Нової Зеландії, Пів­ден­но-Африканської Республіки та інших колишніх британських колоній. Англійська мова — державна мова країн Британської спів­дружності: Австралії, Нової Зеландії і Канади (поряд із франц.) та США. В Індії, Паки­стані та 15-ти країнах Африки, зокрема у Нігерії, Кенії, Ґані, Танзанії та інших, вона є офіційною поряд із національними мовами. Англійська мова функціонує в кількох варіантах: британський, американський, канадський, австралійський, новозеландський та інші, що від­різняються пере­важно лексикою й фонетикою. На­приклад, лексикологи нараховують понад 10 тис. лексичних канадизмів, тобто слів і виразів, значе­н­ня або вжива­н­ня яких специфічне лише для Канади. Роз­виток англійської мови про­йшов три історичні періоди: староанглійський (при­близно 450–1100), середньоанглійський (при­близно 1100–1500) і новоанглійський (після 1500 р.). Староанглійський період починається після залише­н­ня Британії римлянами і захопле­н­ня її у 5–6 ст. германськими племенами англів, саксів та ютів, які роз­мовляли спорідненою з тодішніми фризькою, нідерландською та нижньонімецькою мовами. Ці племена від­тіснили корін­не кельтське населе­н­ня (брити й ґели) у гірські Велс, Шотландію та на пів­острів Корнвол. Сакси осіли західніше й пів­ден­ніше річки Темза, юти — на крайньому Пів­ден­ному Сході, англи — пів­ден­ніше річки Темза (звідси й існува­н­ня сучасних діалектів — кентського, західно-саксонського та англійського). До 9 ст. більшою частиною Британії вже заволоділи скандинавські вікінґи. Тільки західні сакси зберегли свою незалежність, і їхня мова за короля Альфреда Великого (849–900) стала мовою королівського двору, школи та науки. Під впливом християнства (6 ст.) в Англії було за­проваджено латинське письмо, на якому в 7 ст. створені перші літературні памʼятки (духовні гімни). Староанглійська мова була флективною мовою із значним шаром лексики латинського і не­значною кількістю слів кельтського та данського походже­н­ня. Саме мова вихідців зі Скандинавії зумовила початок від­мира­н­ня закінчень і пере­хід до спілкува­н­ня за допомогою основ слів та кореневих слів, значе­н­ня яких були зро­зумілі мовцям германських племен тодішньої Британії. Середньоанглійський період в історії англійської мови роз­починається від завоюва­н­ня 1066 Англії норманами, які принесли в країну старофранцузьке наріч­чя, що стало мовою державних установ, церкви, армії та школи. Більш ніж 300-річний тиск французької мови на англійську, особливо після 1240, коли доти панівні нормано-французи змушені були змиритися зі своїми англійськими сусідами, збагатив словник англійської мови, який зріс від 50– 60 тис. лексем у староанглійський період до 100–125 тис. у середньоанглійський. Багато англосаксонських слів витіснили французькі з тим самим значе­н­ням. Французька мова почала по­ступатися англійській мові тільки від 1362, коли остан­ню за­проваджено в судочинстві. 1483 парламентські закони також почали видавати рідною англійцям мовою, а 1485 введено викла­да­н­ня англійської мови у школі. За кількавікового колоніального тиску на англійську мову 85 % її словника складали слова французького і латинського походже­н­ня. До кінця 14 ст. морфологічна система англійської мови набуває майже сучасного стану: імен­ники, прикметники й дієслова частково втрачають свої закінче­н­ня, внаслідок чого межі між частинами мови стають нечіткими. Закріплюється у роз­повід­них рече­н­нях прямий порядок слів (під­мет — присудок — додаток — об­ставина), зро­стає роль службових дієслів та при­ймен­ників. Англійська мова стає в основному аналітичною.

Сучасна літературна англійська мова склалася на основі лондонського діалекту. Її звукова система складається з 20-ти голосних, зокрема 8-ми дифтонгів, і 24-х приголосних. Словесний наголос падає здебільшого на перший склад кореня. Ненаголошені голосні, як правило, за­знали редукції. Для англійської мови характерні два основні типи інтонації: ви­східний і спадний. У сучасній літературній англійській мові від­сутня категорія граматичного роду. В імен­никах два від­мінки; прикметники не від­мінюються і не узгоджуються з імен­никами. Дієслова мають чотири часи. Словниковий склад мови у період Від­родже­н­ня і класицизму збагатився за рахунок латинських, грецьких, італійських та іспанських слів. Колоніальна екс­пансія Великої Британії в 17–19 ст. сприяла як світовому поширен­ню, так і збагачен­ню англійської мови словами африканського, австралійського, азіатського та іншого походже­н­ня. Найновіший 12-томний Оксфордський словник англійської мови 1998 подає 616 тис. словоформ і важить 54,5 кг. Політична стабільність англомовних країн і насамперед США ще більше сприяла глобальному поширен­ню та під­несен­ню пре­стижності англійської мови.

Зна­йомство українців з англійською мовою, її носіями та їхньою країною сягає періоду Київської Русі (див. Велика Британія). Її ви­вче­н­ня на українських теренах роз­починається лише з 2-ї половини 19 ст. Так, у Київському університеті від 1843 серед обовʼязкових для ви­вче­н­ня іноземних мов була й англійська мова; у цей же період у Великій Британії зʼявляються перші праці про український фольклор, стат­ті славіста В. Морфіл­ла про українську мову й Т. Шевченка з уривками ним же пере­кладених Кобзаревих творів. В Україні в цей час М. Костомаров уперше пере­кладає поет ічні твори Дж. Байрона та В. Шек­спіра, а 1877 у Львові виходять спрощені пере­клади О. Авдиковського «Робінзона Крузо» Д. Дефо та «Хатини дядька Тома» («Дядько Фома») Г. Бічер-Стоу. Пізніше П. Куліш пере­кладає твори Дж. Байрона «Дон Жуан» і «Чайльд-Гарольдова мандрівка» (білим віршем), а також 15 шек­спірівських трагедій та комедій, які від­редагував і видав у Львові Іван Франко.

Англійську мову ви­вчали у київській приватній гімназії Володимира Науменка (від­крита 1 вересня 1905), у на­вчальному плані якої серед обовʼязкових, крім французької та німецької мов, була й англійська мова. 1909 на території України (крім Галичини) існувало 9 реальних шкіл, де її ви­вчали як обовʼязковий предмет. Однак ви­вче­н­ня й дослідже­н­ня англійської мови на території України не мало загального пошире­н­ня і впродовж перших десятиріч 20 ст. Традиційно та з політичних міркувань перед 2-ю світовою війною пере­вага у ви­вчен­ні іноземних мов від­давалася німецькій мові. Англійську мову викладали лише в окремих морських училищах, педагогічних і технічних ін­ститутах, де її за­проваджено в 30-х рр. Масове впровадже­н­ня її у вищих та середніх школах почалося (також із політичних міркувань) у перші роки після 2-ї світової війни. Тоді ж почали створювати школи і спец­школи-інтернати для по­глибленого ви­вче­н­ня англійської мови. Так, 1946 створено 3 спеціальні школи-інтернати (в Києві, Харкові та Одесі) з метою під­готовки дипломатичних працівників для України, яка стала 1945 членом ООН. Однак через кілька років їх пере­творено на звичайні спец­школи, а згодом і зовсім закрито. Зате від­крито педагогічні ін­ститути іноземних мов у Києві, Білій Церкві (пере­ведений у Горлівку) та в Одесі, а також факультети іноземних мов з англійським від­ділом при всіх педагогічних ін­ститутах України. Після проголоше­н­ня державної незалежності України Англійська мова здобуває дедалі більше місце в на­вчальних закладах. У 2000–01 на­вчальному році англійську мову ви­вчали у 16 438 середніх школах із 21 519. Серед них 2363 — школи з по­глибленим ви­вче­н­ням англійської мови, так звані англійські школи. Крім того, її ви­вчають у багатьох дитячих садках і на різноманітних курсах.

За остан­ні десятиріч­чя значно зросла кількість науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації — кандидатів і докторів наук, професорів-англістів. Першими докторами наук з англістики в Україні стали в 60– 70-х рр. А. Корсаков, М. Ляховницький, І. Почепцов, О. Старикова, Ю. Жлуктенко, В. Акуленко, Е. Скороходько, В. Кухаренко. Ці та інші вчені під­готували чимало англістів для потреб вищих на­вчальних закладів України. Нині науково-методичний рівень викла­да­н­ня англійської мови в Україні, а також рівень знань та практичних умінь студентів зріс, однак рівень опанува­н­ня англійської мови, зокрема роз­мовної, у звичайній середній школі чи навіть з по­глибленим її ви­вче­н­ням залишається порівняно невисоким. Причин для цього до­статньо. Структурна, орфо­графічна й фонетична системи української та англійської мов дуже різняться між собою. В орфо­графії англійської мови панує історичний принцип, а в українській мові — фонетичний. Чимало звуків англійської мови або від­сутні в українській мові, або мають іншу артикуляційну базу. Наявність в англійській мові коротких, довгих і дифтонгічних звуків; інше інтонаційне оформле­н­ня в деяких типах питальних речень, значна від­мін­ність у кількості енергії, що витрачається в англійській мові та в українській мові на вимову наголошених і ненаголошених складів у словах, невластива українській мові ритмічна організація англійського рече­н­ня та ін. ускладнюють її опанува­н­ня. Проте чи не найголовнішою причиною недосконалого володі­н­ня нашими учнями англійської (як і інших) мовами є від­сутність про­гресивних методик та раціонального планува­н­ня їх ви­вче­н­ня у шкільному курсі. Бракує в Україні й досконалих під­ручників з англійської мови. Негативну роль у недо­статньому володін­ні англійською мовою зіграла закритість радянського су­спільства, що унеможливлювало практичне за­стосува­н­ня знань і навичок з англійської мови. В остан­ні десятилі­т­тя кількість осіб, що володіють англійською мовою, в Україні значно зросла, що зумовлено зміною політичної ситуації, компʼютеризацією су­спільства, зміною економічних, господарських та соціальних орієнтирів. Лексика англійської мови активніше проникає в українську мову без­посередньо, а не через російську чи польську мови, як це було раніше. Якщо на початку 20 ст. англізмів в українській мові було небагато, пере­важно у спортивному та технічному шарах лексики, то нині вони широко вживані у багатьох сферах життя. До англіцизмів належать слова: спорт, бокс, джаз, мітинг, клуб, док, трамвай, рейд, радар, менеджер, моніторинг, інтервʼю, компʼютер, Інтернет, лідер, сервіс, серфінг, голдінг, фольклор та багато інших.