ЕКОНО́МІКА РЕСУ́РСНА — тип економіки, зорієнтований на пере­важний роз­виток добувних галузей і первин­ного пере­робле­н­ня сировини, що забезпечує позитивне сальдо торговельного балансу за рахунок значної частки (понад 50 %) сировини в екс­порті національної економіки. Може забезпечити екон. зро­ста­н­ня та добробут насел. лише за умови знач. запасів сировини, рац. викори­ста­н­ня природ. ресурсів, впровадже­н­ня ефектив. інструментів держ. вилуче­н­ня природно-ресурс. ренти та держ. упр. у сфері природокористува­н­ня. Е. р. притаман­на слабороз­винутим або економічно залежним країнам з низькими технол. потенціалом та рівнем кваліфікації труд. ресурсів. Це, як правило, екс­тенсив. тип господарюва­н­ня (нерац. викори­ста­н­ня природно-ресурс. потенціалу), що лімітує довго­строк. екон. зро­ста­н­ня країни. Крім того, в умовах глобалізації економіки нееквівалент. обмін продукції високої до­даної вартості на природну сировину, світ. ціни на яку по­стійно знижуються, є механізмом стягне­н­ня роз­винутими країнами природно-ресурс. й технол. ренти з країн, що роз­виваються. Таким чином, Е. р. є від­ображе­н­ням сучас. процесів неоколонізації.