ІНТЕРПО́Л (скорочено від англ. International Criminal Police Organization) — між­народна організація кримінальної поліції. Необхідність у створен­ні такого органу стала очевидною на початку 20 ст. і була повʼязана зі зро­ста­н­ням інтернаціоналізації злочин­ності. Ідею його створе­н­ня вперше висловлено на 1-му Кон­гресі кримінальної поліції 1914, однак 1-а світова війна завадила її реалізувати. 1923 на 2-му Кон­гресі кримінальної поліції було створено Між­народну комісію кримінальної поліції з центром у Відні (її члени стали 17 держав, пере­важно європейських). 1956 ухвалено чин­ний статут І., його місцеперебува­н­ням ви­значено Париж (1989 штаб-квартиру пере­несено до м. Ліон, Франція). Основні зав­да­н­ня: забезпече­н­ня широкої взаємодії всіх органів кримінальної поліції в рамках чин­ного законодавства держав-членів і Загальної декларації прав людини 1948; створе­н­ня і роз­виток установ для запобіга­н­ня злочин­ності та боротьби з нею; своєчасне попередже­н­ня національних служб про можливість вчине­н­ня злочинів і на­да­н­ня допомоги у викрит­ті й роз­шуку злочинців; ко­ординація між­народного роз­шуку злочинців, пі­до­зрюваних, осіб, які зникли без­вісти, та викрадених цін­ностей. І. діє пере­важно у сферах боротьби з торгівлею наркотиками, від­мива­н­ням (легалізацією) доходів, отриманих незакон­ним шляхом, між­народним тероризмом, фальшивомонетництвом, крадіжками творів мистецтва, злочин­ністю неповнолітніх. При цьому головним принципом діяльності організації є категорична заборона втруча­н­ня у внутрішні справи держав. Фінансові ресурси організації складаються з грошових внесків держав-членів, пожертв, дарунків, субсидій, дотацій тощо. Може консультуватися з між­народними і національними організаціями з усіх питань, що належать до її компетенції. І. має близько 670 територіальних організацій. Найвищий пленарний орган — Генеральна асамблея у складі пред­ставників усіх держав-членів (у роботі також можуть брати участь спо­стерігачі від інших держав та між­народних організацій). По­стійним робочим органом є генеральний секретаріат на чолі з генеральним секретарем. Сесії Генеральної асамблеї проводять щороку, її ріше­н­ня з організаційних і процедурних питань обовʼязкові для викона­н­ня, а резолюції на адресу поліцейських органів — рекомендаційні. Пред­ставники держав-членів регулярно проводять регіональні конференції. У період між сесіями Генеральної асамблеї функції найвищого адміністративного органу здійснює виконком, що складається з обраних Генеральною асамблеєю президента (строком на 4 р.), 3-х віце-президентів (на 3 р.), які пред­ставляють різні країни та континенти, і 9-ти делегатів. Президент виконкому фактично є главою всієї організації і керує її діяльністю між сесіями Генеральної асамблеї. Засі­да­н­ня виконкому проводять раз на рік, усі ріше­н­ня ухвалюють про­стою більшістю голосів. 1987 у складі генерального секретаріату створено Європейський секретаріат для виріше­н­ня регіональних про­блем боротьби з незакон­ною торгівлею наркотиками на континенті та іншими злочинами і вдосконале­н­ня спів­праці поліцейських держав Європи. Особливе місце у системі органів управлі­н­ня посідають Національні центральні бюро І., організовані у структурі поліцейської служби кожної держави-члена. Вони не здійснюють само­стійну оперативно-роз­шукову діяльність, а лише забезпечують обмін необхідною інформацією. У практиці І. ви­окремлюють 3 види роз­шуку: звичний, терміновий і змішаний. Важливим досягне­н­ням І. стало укладе­н­ня та веде­н­ня Картотеки між­народних злочинів і злочинців. Україна вступила до І. 1992.