Перейти до вмісту

Три антиядерні принципи

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Три антиядерні принципи
яп. 非核三原則 Редагувати інформацію у Вікіданих
Типпринцип
резолюція і трійка[d]
 Редагувати інформацію у Вікіданих
Держава Японія Редагувати інформацію у Вікіданих
Дата публікації11 грудня 1967 Редагувати інформацію у Вікіданих
Наслідки бомбардування Японії

Три антиядерні принципи Японії (яп. 非核三原則, Hikaku San Gensoku) — це парламентська резолюція (не прийнята до закону), яка керує японською ядерною політикою з моменту їх заснування в кінці 1960-х років і відображає загальні настрої громадськості та національну політику з кінця Другої світової війни. Принципи стверджують, що Японія не має права ні володіти, ні виробляти ядерну зброю, а також забороняється її введення на територію Японії.[1] Принципи були викладені прем'єр-міністром Ейсаку Сато у промові в Палаті представників(+) у 1967 році на тлі переговорів про повернення Окінави зі Сполучених Штатів. Сейм офіційно прийняв ці принципи в 1971 році.

Історія

[ред. | ред. код]

Після ядерних бомбардувань Хіросіми і Нагасакі японські громадські настрої зросли проти присутності ядерної зброї на японській землі і навіть у японських водах. Під час першого терміну Ейсаку Сато на посаді прем'єр-міністра ця опозиція стала основною перешкодою для його передвиборчої обіцянки припинити окупацію Окінави США, повернувши острів під контроль Японії. Вважалося, що американські військові зберігають ядерну зброю на острові[2], хоч це, як не підтверджували, так і не заперечували, Сато зіткнувся з опозицією щоб повернути Окінаву, якщо ядерна зброя не буде усунена з тієї території. Як компромісом Сато заспокоїв Сполучені Штати, ввівши Японію в Договор про нерозповсюдження ядерної зброї (ДНЯЗ) в обмін на без'ядерну Окінаву, контрольовану Японією.

У роки, що передували цій угоді, Сато був змушений заспокоїти народ, через те, що його адміністрація може сприяти програмі створення ядерної зброї; з цією метою він представив Три неядерні принципи у зверненні до Сейму від 11 грудня 1967 року. (Насправді, принципи невиробництва, неволодіння та невведення були сформульовані генеральним директором Агентства оборони Канешічі Масуда в травні.) Однак Сато хвилювався, що ці принципи можуть надто стримувати оборону Японії. Щоб зменшити їх обмежувальний вплив на військових, у промові наступного лютого він помістив принципи в ширші рамки своєї ядерної політики чотирьох стовпів:

  1. Сприяти мирному використанню ядерної енергії,
  2. Працювати в напрямку глобального ядерного роззброєння,
  3. Покладатися на план ядерного стримування США
  4. Підтримати три неядерні принципи.

Четвертий стовп залишає простір для зміни політики в майбутньому, закликаючи Японію дотримуватися принципів «за обставин, коли національна безпека Японії гарантується трьома іншими політиками».

У 1971 році Сейм ухвалив резолюцію, яка офіційно ухвалила принципи, хоча вони не були прийняті законом. Ейсаку Сато був нагороджений Нобелівською премією миру в 1974 році, значною мірою за його роботу над вступом Японії до ДНЯЗ.[3] У своїй Нобелівській лекції (на сьому річницю його первинної заяви перед сеймом) Сато повторив і обговорив три неядерні принципи і висловив надію та впевненість, що майбутні уряди також їх приймуть. Кожен прем'єр-міністр Японії після Сато публічно підтвердив три неядерні принципи.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Three Non-Nuclear Principles (англ.). Ministry of Foreign Affairs of Japan. Процитовано 8 січня 2024.
  2. ↑ Martin Fackler (9 березня 2010). Japan Says It Allowed U.S. Nuclear Ships to Port. The New York Times (англ.). Процитовано 8 січня 2024.
  3. ↑ The Nobel Peace Prize 1974: Eisaku Sato. Nobel Prize Outreach AB. Процитовано 8 січня 2024. for his contribution to stabilize conditions in the Pacific area and for signing the Nuclear Non-Proliferation Treaty