Сучасний анархізм
| Частина серії |
| Анархізм |
|---|
 |
Сучасний анархізм в історії анархізму — це період анархістського руху, який триває від кінця Другої світової війни до сьогодення.
Анархізм — це філософія, а також політична ідеологія, яка розглядає державу як небажану, непотрібну та шкідливу[1][2][3][4][5]. Однак інші стверджують, що хоча антиетатизм є центральним, анархізм не можна визначати лише на цій основі[6]. Таким чином, вони стверджують, що анархізм полягає у протистоянні владі чи ієрархічній організації у сфері людських відносин, включаючи, але не обмежуючись цим, державну систему[7][8][9][10][11][12]. Прихильники цієї форми анархізму виступають за бездержавні суспільства, засновані на неієрархічних вільних асоціаціях[9][13].
Сучасний анархізм характеризується протистоянням ієрархічним структурам і прихильністю до таких цінностей, як антиавторитаризм, антикапіталізм, взаємодопомога, децентралізація та горизонтальність[14]. Як політична ідеологія, анархізм виступає проти будь-яких форм ієрархії та панування, будь то політичного, економічного, соціального чи культурного, таких як держава, капіталізм, расизм, сексизм тощо[15][16][17][18][19]. Анархістські рухи є унікальними, але вони також співіснують з іншими рухами, такими як антифашистські, глобальні рухи за справедливість, феміністські та екологічні рухи тощо.
З останньої третини 20-го століття анархісти брали участь, серед іншого, у студентських протестних рухах, рухах за мир, окупаційних рухах та антиглобалістських рухах тощо. Анархісти брали участь у збройних революціях, таких як ті, що створили Махновщину та Революційну Каталонію (таких як Іспанська революція та махновський рух), а анархічні політичні організації, такі як Міжнародна асоціація робітників та Індустріальні робітники світу, існують з 20 століття. У сучасному анархізмі антикапіталізм класичного анархізму залишається помітним[20][21].
- ↑ Errico Malatesta: Towards Anarchism. www.marxists.org. Процитовано 15 вересня 2025.
- ↑ Working for The Man. www.britannica.com (англ.). Архів оригіналу за 14 грудня 2006. Процитовано 15 вересня 2025.
- ↑ McLaughlin, Paul (2007). Anarchism and authority: a philosophical introduction to classical anarchism. Ashgate new critical thinking in philosophy. Aldershot, Hampshire: Ashgate. с. 59. ISBN 978-0-7546-6196-2.
- ↑ Johnston, R.. (2000) The Dictionary of Human Geography. Kembriĝo: Blackwell Publishers, p. 24. ISBN 0-631-20561-6.
- ↑ Slevin, Carl. "Anarchism." The Concise Oxford Dictionary of Politics. Eld. Iain McLean and Alistair McMillan. Oxford University Press, 2003.
- ↑ McLaughlin, Paul (1 січня 2007). Anarchism and Authority: A Philosophical Introduction to Classical Anarchism (англ.). Ashgate Publishing, Ltd. ISBN 978-0-7546-6196-2. [Тому анархісти, як ми побачимо, відкидають державу. Але стверджувати, що цей центральний аспект анархізму є визначальним, — це применшувати анархізм.]
- ↑ McLaughlin, Paul (1 січня 2007). Anarchism and Authority: A Philosophical Introduction to Classical Anarchism (англ.). Ashgate Publishing, Ltd. ISBN 978-0-7546-6196-2. [Влада визначається з точки зору права здійснювати соціальний контроль (як досліджується в «соціології влади») та відповідного обов'язку підкорятися (як досліджується у «філософії практичного розуму»). Анархізм вирізняється, з філософської точки зору, своїм скептицизмом щодо таких моральних відносин – сумнівом у претензіях, висунутих щодо такої нормативної влади, – і, практично, своїм викликом тим «авторитетним» владним силам, які не можуть виправдати свої претензії і тому вважаються нелегітимними або без моральної основи.]
- ↑ Goldman, Emma (5 липня 2017). Anarchism: What It Really Stands For. Anarchism as Political Philosophy. Routledge. с. 34—49. ISBN 978-1-315-08235-6. [Отже, анархізм насправді виступає за звільнення людського розуму від панування релігії; звільнення людського тіла від панування власності; звільнення від кайданів та обмежень уряду. Анархізм виступає за суспільний лад, заснований на вільному об'єднанні людей з метою створення реального суспільного багатства; лад, який гарантуватиме кожній людині вільний доступ до землі та повне користування життєвими потребами відповідно до індивідуальних бажань, смаків та схильностей.]
- 1 2 agRav. IAF principles. www.iaf-ifa.org (брит.). Архів оригіналу за 5 січня 2012. Процитовано 15 вересня 2025. [IAF - IFA бореться за: скасування всіх форм влади, будь то економічна, політична, соціальна, релігійна, культурна чи сексуальна.]
- ↑ Preston, Raymond A. (1 грудня 1927). Individual Liberty, by Benjamin R. Tucker. Political Science Quarterly. 42 (4): 641—642. doi:10.2307/2150398. ISSN 0032-3195. [Індивідуаліст-анархіст Бенджамін Такер визначив анархізм як протилежність владі наступним чином: «Вони виявили, що повинні повернути або праворуч, або ліворуч — йти або шляхом Влади, або шляхом Свободи». Маркс пішов одним шляхом; Воррен і Прудон — іншим. Так народилися державний соціалізм та анархізм... Влада приймає багато форм, але, загалом кажучи, її вороги поділяються на три класи: по-перше, ті, хто ненавидить її як засіб і як мету прогресу, виступаючи проти неї відкрито, беззастережно, послідовно, повсюдно; по-друге, ті, хто сповідує віру в неї як засіб прогресу, але приймає її лише остільки, оскільки, на їхню думку, вона служитиме їхнім власним егоїстичним інтересам, заперечуючи її та її благословення решті світу; по-третє, ті, хто не довіряє їй як засобу прогресу, вірячи в неї лише як мету, якої можна досягти, спочатку потоптавши її та образивши. Ці три фази опозиції Свободі зустрічаються майже в кожній сфері думки та людської діяльності. Добрих представників першої можна побачити в католицькій церкві та російському самодержавстві; другої — у... протестантська церква та Манчестерська школа політики та політичної економії; третього — в атеїзмі Гамбетти та соціалізмі Карла Маркса.]
- ↑ Історик-анархіст Джордж Вудкок повідомляє про антиавторитаризм Михайла Бакуніна та показує, що опозиція як до державних, так і до недержавних форм влади виражалася так: «Усі анархісти заперечують владу; багато з них борються проти неї». (сторінка 9) … Бакунін не навернув центральний комітет Ліги до своєї повної програми, але він переконав їх прийняти надзвичайно радикальну рекомендацію Бернському конгресу у вересні 1868 року, вимагаючи економічної рівності та неявно атакуючи владу як у церкві, так і в державі.
- ↑ Brown, L. Susan. (2002) “Anarchism as a Political Philosophy of Existential Individualism: Implications for Feminism”, The Politics of Individualism: Liberalism, Liberal Feminism and Anarchism. Black Rose Books Ltd. Publishing, p. 106.
- ↑ Anarchism: its philosophy and ideal by Pëtr Kropotkin. www.theanarchistlibrary.org (англ.). Архів оригіналу за 18 березня 2012. Процитовано 15 вересня 2025. [Ось чому анархія, коли вона прагне знищити владу в усіх її аспектах, коли вимагає скасування законів і ліквідації механізму, який служить для їх нав'язування, коли вона відкидає будь-яку ієрархічну організацію та проповідує вільну угоду, — водночас прагне зберегти та розширити дорогоцінне ядро соціальних звичаїв, без яких не може існувати жодне людське чи тваринне суспільство.]
- ↑ Williams, Dana M. (2018). Contemporary anarchist and anarchistic movements. Sociology Compass (англ.). 12 (6): e12582. doi:10.1111/soc4.12582. ISSN 1751-9020.
{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки з номером статті як номер сторінки (посилання) - ↑ «Anarchism». International Encyclopedia of Political Science. Thousand Oaks: Bertrand Badie. 2011
- ↑ Errico Malatesta: Towards Anarchism. www.marxists.org. Процитовано 11 вересня 2025.
- ↑ anarchism -- Encyclopædia Britannica. www.britannica.com. Архів оригіналу за 12 лютого 2006. Процитовано 11 вересня 2025.
- ↑ «Anarchism». The Shorter Routledge Encyclopedia of Philosophy. 14 páginas. 2005.
Anarchism is the view that a society without the state, or government, is both possible and desirable
- ↑ Slevin, Carl. "Anarchism." The Concise Oxford Dictionary of Politics. Ed. Iain McLean and Alistair McMillan. Oxford University Press, 2003.
- ↑ Jun, Nathan (Вересень 2009). Anarchist Philosophy and Working Class Struggle: A Brief History and Commentary. WorkingUSA. 12 (3): 505—519. doi:10.1111/j.1743-4580.2009.00251.x. ISSN 1089-7011.
- ↑ Williams, Dana M. (2018). Contemporary Anarchist and Anarchistic Movements. Sociology Compass. Wiley. 12 (6): 4. doi:10.1111/soc4.12582. ISSN 1751-9020.
- Finnell, Joshua; Marcantel, Jerome (1 березня 2010). Understanding resistance: An introduction to anarchism. College & Research Libraries News. 71 (3): 156—159. doi:10.5860/crln.71.3.8341. ISSN 2150-6698.
- Franks, Benjamin (1 червня 2007). Postanarchism: A critical assessment1. Journal of Political Ideologies. 12 (2): 127—145. doi:10.1080/13569310701284985. ISSN 1356-9317.
- Kinna, Ruth, ред. (2012). The continuum companion to anarchism. New York: Continuum. ISBN 978-1-4411-7212-9.
- Levy, Carl; Adams, Matthew S. (2019). The Palgrave handbook of anarchism. Cham: Palgrave Macmillan. ISBN 978-3-319-75619-6.
- The Individualist Anarchism of Early Interwar Germany (2018). Constantin Parvulescu. Клузький університет, Department of Cinematography and Media, Doctor of Philosophy
- Amster, Randall (2009). Contemporary Anarchist Studies: An Introductory Anthology of Anarchy in the Academy (англ.). Routledge. ISBN 978-0-415-47401-6.
- Anarchism: A Documentary History of Libertarian Ideas, Volume Three: The New Anarchism (1974-2012). Robert Graham's Anarchism Weblog (англ.). 16 травня 2011.ISBN 9781551643366
 | |
|---|---|
| Нормативний контроль |