Перейти до вмісту

Мілдред Кон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Мілдред Кон
Народилася12 липня 1913(1913-07-12)[1][2][3] Редагувати інформацію у Вікіданих
Бронкс, Нью-Йорк, Нью-Йорк, США Редагувати інформацію у Вікіданих
Померла12 жовтня 2009(2009-10-12)[4][1][…] (96 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Філадельфія, Пенсільванія, США Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна США Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьбіохімікиня, біофізикиня, інженерка, хімікиня Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materКолумбійський університет (1937)[5]
Гантерський коледж[5] Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладПенсільванський університет[5]
Університет Джорджа Вашингтона[5]
Вашингтонський університет в Сент-Луїсі[5]
Національний консультативний комітет з повітроплавання Редагувати інформацію у Вікіданих
Науковий керівникГарольд Клейтон Юрі Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоНаціональна академія наук США[6]
Американська академія мистецтв і наук
Американське філософське товариство Редагувати інформацію у Вікіданих
У шлюбі зГенрі Примаков Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
CMNS: Мілдред Кон у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Мілдред Кон (англ. Mildred Cohn, 12 липня 1913(19130712), Нью-Йорк, США — 12 жовтня 2009, Філадельфія, Пенсільванія, США)[7][8] — американська біохімік, яка поглибила розуміння біохімічних процесів через дослідження хімічних реакцій у тваринних клітинах. Вона була піонером у використанні ядерного магнітного резонансу для вивчення ферментативних реакцій, зокрема реакцій за участю аденозинтрифосфату (АТФ).[9]

У 1982 році вона отримала найвищу наукову нагороду країни — Національну наукову медаль,[10] а також була включена до Національної зали слави жінок.

Ранні роки життя

[ред. | ред. код]

Батьки Кон, Ісидор Кон і Берта Кляйн Кон, які кохали одне одного ще з дитинства,[9] були євреями. Її батько був рабином. Приблизно у 1907 році вони емігрували з Росії до США. Мілдред Кон народилася 12 липня 1913 року в Бронксі, де її родина мешкала у квартирі. Коли Мілдред виповнилося 13 років, батько перевіз сім'ю до їдишомовного житлового кооперативу Heim Gesellschaft, де особлива увага приділялася освіті, мистецтву, соціальній справедливості та збереженню культури їдиш.[11]

Освіта

[ред. | ред. код]

Кон закінчила середню школу у віці 14 років.[12] Вона продовжила навчання в Гантерському коледжі, який на той час був безкоштовним і відкритим для всіх кваліфікованих жінок, незалежно від їхньої расової, релігійної чи етнічної приналежності.[13] У 1931 році вона отримала диплом бакалавра з відзнакою.[12] Їй вдалося оплатити лише один рік навчання в Колумбійському університеті, проте вона не мала права на посаду асистента, оскільки була жінкою.[13] Здобувши ступінь магістра у 1932 році, вона протягом двох років працювала в Національному консультативному комітеті з аеронавтики.[12] Попри підтримку з боку керівника, вона була єдиною жінкою серед 70 чоловіків, і їй повідомили, що вона ніколи не отримає підвищення.[13] Згодом вона повернулася до Колумбійського університету, де навчалася під керівництвом Гарольда Юрі, який на той момент щойно отримав Нобелівську премію.[14] Початково Кон працювала над дослідженням різних ізотопів вуглецю, проте через несправність обладнання проєкт не вдалося завершити. Зрештою вона написала дисертацію про ізотопи кисню і в 1938 році здобула ступінь доктора філософії з фізичної хімії.[15]

Кар'єра

[ред. | ред. код]
Зовнішні відеофайли
«Я не збиралася залишатися асистенткою до кінця життя, тому започаткувала новий напрям досліджень», виступ в Інституті історії науки у 2005 році.

За рекомендацією Юрі Кон змогла отримати посаду наукового співробітника в лабораторії Вінсента дю Віньо в медичній школі Університету Джорджа Вашингтона у Вашингтоні. Там вона проводила постдокторські дослідження метаболізму сірковмісних амінокислот з використанням радіоактивних ізотопів сірки. Кон стала піонером у використанні ізотопних індикаторів для вивчення обміну сполук, що містять сірку.[16] Коли дю Віньо перевів свою лабораторію до медичного коледжу Корнелльського університету в Нью-Йорк, Кон та її новоспечений чоловік, фізик Генрі Примаков, також переїхали до Нью-Йорка.[13][17]

У 1946 році Генрі Примаков отримав запрошення на викладацьку посаду в Медичній школі Вашингтонського університету. Кон вдалося отримати дослідницьку посаду в біохімічній лабораторії Карла та Герті Корі при цій же медичній школі.[17] Там вона мала можливість самостійно обирати теми для досліджень. Вона застосувала ядерний магнітний резонанс для вивчення взаємодії фосфору з аденозинтрифосфатом (АТФ), що дозволило отримати значний обсяг інформації про біохімію АТФ[9], зокрема про структуру АТФ, окиснювальне фосфорилювання та роль двовалентних іонів у ензиматичному перетворенні АТФ на аденозиндифосфат (АДФ).[18]

Коли в похилому віці Мілдред Кон запитали про найбільш захопливі моменти в її науковій кар'єрі, вона відповіла: «У 1958 році, використовуючи ядерний магнітний резонанс, я побачила перші три піки АТФ. Це було неймовірно. [Я змогла] розрізнити три атоми фосфору в АТФ за допомогою спектроскопічного методу, чого ніхто не робив раніше».[18] Використовуючи стабільний ізотоп кисню, Кон з'ясувала, як фосфорилювання та вода беруть участь в електронтранспортному ланцюзі метаболічного шляху окиснювального фосфорилювання — універсального процесу, який використовують усі аеробні організми для отримання енергії у формі АТФ із поживних речовин. Вона з'ясувала роль двовалентних іонів металів в ензиматичних реакціях АДФ та АТФ, дослідивши ЯМР-спектри ядер фосфору та структурні зміни за наявності різних двовалентних іонів.[16]

У 1958 році вона була підвищена з посади наукового співробітника до ад’юнкт-професора.[13] У 1960 році Кон разом із чоловіком перейшли до Пенсильванського університету. Мілдред була призначена ад’юнкт-професором біофізики та фізичної біохімії, а наступного року стала повним професором.[8][17] У 1964 році вона стала першою жінкою, яка отримала нагороду «Lifetime Career Award» від Американської кардіологічної асоціації, що забезпечувало фінансову підтримку її досліджень до досягнення нею 65-річного віку.[19] У 1971 році її обрали до Національної академії наук США[13], а наступного року — до Американського філософського товариства.[20] У 1982 році вона вийшла на пенсію у статусі почесного професора фізіологічної хімії імені Бенджаміна Раша.[17] У 1984 році Кон отримала нагороду «Золота тарілка» (Golden Plate Award) від Американської академії досягнень.[21]

Протягом своєї кар'єри Мілдред Кон працювала з чотирма лауреатами Нобелівської премії, які отримали три нагороди:

Досягнення

[ред. | ред. код]
Мілдред Кон під час лекції «Brown Bag» у 2005 році

Кон була авторкою 160 наукових праць, більшість із яких присвячена її основному напряму досліджень — використанню ядерного магнітного резонансу для вивчення АТФ.[18] Вона також отримала низку почесних докторських ступенів від різних університетів.

У 1963 році вона стала лауреатом медалі Гарвана–Оліна від Американського хімічного товариства.[24] У 1968 році її обрали членом Американської академії мистецтв і наук.[25] У 1975 році вона була нагороджена медаллю Елліотта Крессона від Інституту Франкліна за свої дослідження ядерного магнітного резонансу в аналізі ферментативних комплексів. У 1979 році вона отримала нагороду Міжнародної організації жінок-біохіміків.[12][26] У 1986 році Кон отримала медаль Чендлера від Колумбійського університету.[27]

У 1983 році президент Рональд Рейган вручив їй Національну наукову медаль за «піонерське використання стабільних ізотопних індикаторів та ядерного магнітного резонансу в дослідженні механізмів ферментативного каталізу».[28]

Протягом своєї кар'єри Кон стала першою жінкою в низці професійних сфер: вона була першою жінкою, призначеною до редакційної колегії журналу «Journal of Biological Chemistry», де працювала редактором у 1958–1963 та 1968–1973 роках. Також вона стала першою жінкою-президентом Американського товариства біохімії та молекулярної біології (на той час воно називалося Американським товариством біологічних хіміків), очолюючи його з 1978 по 1979 рік.[29][30][31] Крім того, вона стала першою жінкою — штатним дослідником в Американській кардіологічній асоціації.[8][17] У 2009 році її було внесено до Національної зали слави жінок у Сенека-Фолс, штат Нью-Йорк.[8][32]

Особисте життя

[ред. | ред. код]

Мілдред Кон була одружена з фізиком Генрі Примаковим з 1938 року до його смерті у 1983 році.[10] У них було троє дітей, кожен з яких здобув докторський ступінь.[13] У книзі Елги Вассерман «Двері в мрію: розмови з видатними жінками в науці» наводяться слова Мілдред Кон: «Моїм найбільшим везінням став шлюб з Генрі Примаковим — чудовим ученим, який ставився до мене як до інтелектуально рівної, завжди вважав, що я повинна продовжувати наукову кар'єру, і діяв відповідно до цього».[7][13]

Вибрана бібліографія

[ред. | ред. код]
  • Cohn, Mildred; Hughes, T. R. (1960). Phosphorus magnetic resonance spectra of adenosine diphosphate and triphosphate. I. Effect of PH [Спектри магнітного резонансу фосфору аденозиндифосфату та трифосфату. I. Вплив pH]. The Journal of Biological Chemistry. 235: 3250—3. doi:10.1016/S0021-9258(20)81346-5.
  • Cohn, Mildred; Hughes, T. R. (1962). Nuclear magnetic resonance spectra of adenosine di- and triphosphate. II. Effect of complexing with divalent metal ions [Спектри ядерного магнітного резонансу аденозинди- та трифосфату. II. Ефект комплексоутворення з іонами двовалентних металів]. The Journal of Biological Chemistry. 237: 176—81. doi:10.1016/S0021-9258(18)81382-5. PMID 13880359.
  • Cohn, Mildred (1953). A study of oxidative phosphorylation with O-18 labeled inorganic phosphate [Дослідження окисного фосфорилювання за допомогою неорганічного фосфату, міченого O-18]. The Journal of Biological Chemistry. 201 (2): 735—50. doi:10.1016/S0021-9258(18)66231-3. PMID 13061412.

Додаткова інформація

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. 1 2 Deutsche Nationalbibliothek Record #139011366 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ SNAC — 2010.
  3. ↑ Find a Grave — 1996.
  4. ↑ http://news.scotsman.com/obituaries/Mildred-Cohn-Biochemist.5826124.jp
  5. 1 2 3 4 5 http://www.asbmb.org/uploadedfiles/AboutUs/ASBMB_History/Past_Presidents/1970s/1978Cohn.html
  6. ↑ http://www.nasonline.org/member-directory/deceased-members/56828.html
  7. 1 2 Schudel, Matt (23 жовтня 2009). Mildred Cohn, 96; acclaimed scientist overcame bias. Washington Post (англ.).
  8. 1 2 3 4 Martin, Douglas (11 листопада 2009). Mildred Cohn, Biochemist, Is Dead at 96. The New York Times (англ.). Процитовано 28 грудня 2025.
  9. 1 2 3 Oakes, Elizabeth H. (2007). Encyclopedia of world scientists (англ.) (вид. Rev.). New York: Facts on File. с. 145. ISBN 9780816061587. Архів оригіналу за 10 листопада 2013. Процитовано 28 грудня 2025.
  10. 1 2 Maugh, Thomas H. (13 жовтня 2009). Mildred Cohn dies at 96; chemist applied physics to problems of biology, earned National Medal of Science. Los Angeles Times (англ.).
  11. ↑ Mildred Cohn, Ph.D.: The Science of Fearlessness, Video, 18 min 43 sec, Science History Institute, Philadelphia, PA
  12. 1 2 3 4 Gortler, Leon (15 грудня 1987). Mildred Cohn, Transcript of an Interview Conducted by Leon Gortler at University of Pennsylvania on 15 December 1987 and 6 January 1988 (PDF). Philadelphia, PA: Chemical Heritage Foundation.
  13. 1 2 3 4 5 6 7 8 Wasserman, Elga (2002). The door in the dream: conversations with eminent women in science (вид. Reprinted in pbk.). Washington, DC: Joseph Henry Press. ISBN 0309086191.
  14. 1 2 The Nobel Prize in Chemistry 1934: Harold C. Urey. The Nobel Foundation. 1934.
  15. ↑ Mildren Cohn (1913–2009). American Chemical Society.
  16. 1 2 Kresge, Nicole; Simoni, Robert D.; Hill, Robert L. (6 листопада 2009). Succeeding in Science Despite the Odds; Studying Metabolism with NMR by Mildred Cohn. The Journal of Biological Chemistry. 284 (45): e12-3. doi:10.1016/S0021-9258(19)54831-1. PMC 2781545. PMID 19891052.
  17. 1 2 3 4 5 Mildred Cohn (b. 1913). Bernard Becker Medical Library.
  18. 1 2 3 Johnson, Erica P. (6 жовтня 2003). First Person | Mildred Cohn (Interview). The Scientist.
  19. ↑ Barrer, Betty. Mildred Cohn. Jewish Women's Archive.
  20. ↑ APS Member History. search.amphilsoc.org. Процитовано 23 серпня 2022.
  21. ↑ Golden Plate Awardees of the American Academy of Achievement. www.achievement.org. American Academy of Achievement.
  22. ↑ The Nobel Prize in Physiology or Medicine 1947: Carl Cori, Gerty Cori, Bernardo Houssay. The Nobel Foundation. 1947.
  23. ↑ The Nobel Prize in Chemistry 1955: Vincent du Vigneaud. The Nobel Foundation. 1955.
  24. ↑ Francis P. Garvan-John M. Olin Medal. American Chemical Society.
  25. ↑ Book of Members, 1780–2010: Chapter C (PDF). American Academy of Arts and Sciences. Процитовано 3 січня 2026.
  26. ↑ Hyman, Paula E.; Moore, Deborah Dash, ред. (1997). Jewish women in America. New York: Routledge. ISBN 0415919363.
  27. ↑ De Bary, William Theodore; Mathewson, Tom, ред. (2006). Living legacies at Columbia. New York: Columbia University Press. с. 208. ISBN 0231138849.
  28. ↑ The President's National Medal of Science: Recipient Details, Mildred Cohn. The National Science Foundation.
  29. ↑ ASBMB. ASBMB. Процитовано 3 січня 2026.
  30. ↑ ASBMB Presidents :: 1978 – Mildred Cohn. Asbmb.org. Архів оригіналу за 13 липня 2014. Процитовано 3 січня 2026.
  31. ↑ Mildren Cohn (1913–2009) - American Chemical Society. Acs.org. Процитовано 3 січня 2026.
  32. ↑ Mildren Cohn - National Women's Hall of Fame. National Women's Hall of Fame. Архів оригіналу за 3 січня 2026. {{cite web}}: Не збігається часова мітка у |archive-date= / |archive-url=; можливо, 13 жовтня 2013? (довідка)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Мілдред_Кон&oldid=48965804