Перейти до вмісту

Максиміліан Баденський

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Максиміліан Баденський
Maximilian von Baden
Максиміліан Баденський
Максиміліан Баденський
Рейхсканцлер Німецької імперії
3 жовтня — 9 листопада 1918 року
МонархВільгельм III
ПопередникГеорг фон Гертлінг
НаступникФрідріх Еберт
прем'єр-міністр Пруссії
3 жовтня — 9 листопада 1918 року
МонархВільгельм III
ПопередникГеорг фон Гертлінг
НаступникФрідріх Еберт
міністр закордонних справ Пруссії
3 жовтня — 9 листопада 1918 року
МонархВільгельм III
ПопередникГеорг фон Гертлінг
НаступникФрідріх Еберт
Народився10 липня 1867(1867-07-10)[1][2][…] Редагувати інформацію у Вікіданих
Баден-Баден, Велике герцогство Баденське, Німецький союз[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер6 листопада 1929(1929-11-06)[1][2][…] (62 роки) Редагувати інформацію у Вікіданих
Залем, Баденська республіка, Веймарська республіка[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Відомий якполітик Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Велике герцогство Баденське
 Німецька імперія Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materЛейпцизький університет і Гайдельберзький університет Рупрехта-Карла Редагувати інформацію у Вікіданих
Політична партіянезалежний політик Редагувати інформацію у Вікіданих
Династія Церінгени
БатькоВільгельм Баденський
МатиМарія Максиміліанівна Лейхтенберзька
У шлюбі зМарія Луїза Ганноверська
ДітиМарія Александра, Бертольд
Релігіяпротестантизм Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
Орден Вірності (Баден)
Орден Вірності (Баден)
Великий хрест ордена Церінгенського лева
Великий хрест ордена Церінгенського лева
Орден Бертольда І (Велике герцогство Баден)
Орден Бертольда І (Велике герцогство Баден)
Великий хрест ордена Альбрехта Ведмедя
Великий хрест ордена Альбрехта Ведмедя
Великий хрест ордена Корони (Вюртемберг)
Великий хрест ордена Корони (Вюртемберг)
Орден Святого Губерта
Орден Святого Губерта
Орден Святого Георгія (Ганновер)
Орден Святого Георгія (Ганновер)
Великий хрест ордена дому Саксен-Ернестіне
Великий хрест ордена дому Саксен-Ернестіне
Орден Чорного орла
Орден Чорного орла
Великий хрест ордена Вендської корони
Великий хрест ордена Вендської корони
Орден Людвіга Гессенського
Орден Людвіга Гессенського
Великий командор ордена дому Гогенцоллернів
Великий командор ордена дому Гогенцоллернів
Великий хрест ордена Білого Сокола
Великий хрест ордена Білого Сокола
Орден Рутової корони
Орден Рутової корони
Залізний хрест 2-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Командорський хрест 1-го класу ордена Військових заслуг Карла Фрідріха
Командорський хрест 1-го класу ордена Військових заслуг Карла Фрідріха
Кавалер Великого хреста ордена Святого Олафа
Кавалер Великого хреста Королівського угорського ордена Святого Стефана
Кавалер Великого хреста Королівського угорського ордена Святого Стефана
Орден Слона
Орден Слона
Орден СерафимівКавалер Великого хреста ордена Лепольда I
Кавалер Великого хреста ордена «Святий Олександр»
Кавалер Великого хреста ордена «Святий Олександр»
Орден князя Данила I
Орден князя Данила I
Орден Святого Андрія Первозванного
Орден Святого Андрія Первозванного
Підпис
 Медіафайли у Вікісховищі

Максиміліан Александр Фрідріх Вільгельм Баденський (нім. Maximilian Alexander Friedrich Wilhelm Prinz von Baden; 10 липня 1867(18670710) — 6 листопада 1929) — баденський принц з династії Церінгенів, німецький політичний і військовий діяч, останній канцлер Німецької імперії (з 3 жовтня до 9 листопада 1918 року). Оголосив про зречення Вільгельма II і залишив свою посаду, передавши повноваження Фрідріху Еберту. Його ім'ям названо палац принца Макса в Карлсруе.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився в сім'ї принца Вільгельма Баденського(інші мови) і Марії, княгині Романівської і герцогині Лейхтенберзької (з роду Богарне). Онук великого герцога Леопольда Баденського, принцеси Софії Шведської, герцога Максиміліана Лейхтенберзького і великої княгині Марії Миколаївни.

Дотримувався ліберальних поглядів як до, так і під час Першої світової війни. Восени 1918 року Максиміліана було призначено канцлером Німеччини, щоб домовитися про перемир'я із союзниками та зберегти монархію. Він сформував уряд, який вперше включав соціал-демократів: Фрідріха Еберта та Філіппа Шайдемана. 1 листопада 1918 року захворів на застуду. «Надмірна доза снодійного, — писав Девід Ллойд Джордж, — занурила його в забуття на 36 вирішальних годин з 1 по 3 листопада. Коли він прокинувся, виявилося, що останні союзники Німеччини — Туреччина й Австро-Угорщина — вже вийшли з війни. А заворушення, розпалювані більшовицькими агітаторами, спалахнули по всій Німеччині»[3].

Особисте життя

[ред. | ред. код]

Сексуальна орієнтація

[ред. | ред. код]

Максиміліан Баденський був гомосексуалом. Він був занесений до відповідного списку берлінської кримінальної поліції у той час коли був молодим офіцером.[4] Проте з династичних міркувань він вирішив жити як чоловік і сім'янин, подібно до свого двоюрідного брата Густава V, короля Швеції. Це зробило його вразливим до шантажу, що мало катастрофічні наслідки наприкінці його перебування на посаді канцлера.[5] 1 листопада німецька імператриця Августа-Вікторія погрожувала йому телефоном, що оприлюднить його гомосексуальність, якщо він змусить її чоловіка зректися престолу. Після цього у нього стався нервовий зрив, і його довелося на пару днів приспати за допомогою опіуму.[6] Принаймні з 1912 року він мав стосунки з геологом Вільгельмом Паульке (1873—1949).[7]

Родина

[ред. | ред. код]

У липні 1900 року Максиміліан одружився з Марією Луїзою, принцесою Ганноверською (1879—1948), дочкою Ернста Августа II Ганноверського. У подружжя народилося двоє дітей:

  • Марія Александра (1902—1944), згодом стала дружиною принца Вольфганга Гессен-Кассельського;
  • Бертольд (1906—1963).

Нагороди

[ред. | ред. код]

Нагороди Німеччини

[ред. | ред. код]

Іноземні нагороди

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. 1 2 3 4 Deutsche Nationalbibliothek Record #118732137 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. 1 2 Lundy D. R. The Peerage
  3. ↑ Ллойд Джордж Д. Военные мемуары. М., 1938 г., Т. 6, с. 145
  4. ↑ Lothar Machtan: Prinz Max von Baden. Der letzte Kanzler des Kaisers. Berlin 2013, ISBN 978-3-518-42407-0, p. 243f and 253f.
  5. ↑ Lothar Machtan: Prinz Max von Baden. Der letzte Kanzler des Kaisers. Suhrkamp Verlag, Berlin 2013, ISBN 978-3-518-42407-0, S. 154 ff. und S. 440—445.
  6. ↑ Lothar Machtan: Der Endzeitkanzler. Prinz Max von Baden und der Untergang des Kaiserreichs. Konrad Theiss Verlag, Stuttgart 2018, ISBN 978-3-8062-3660-6, S. 440—444; Rainer F. Schmidt: Kaiserdämmerung. Berlin, London, Paris, St. Petersburg und der Weg in den Untergang. Klett-Cotta, Stuttgart 2021, ISBN 3-608-98318-X, S. 765.
  7. ↑ Lothar Machtan: Prinz Max von Baden. S. 233.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Максиміліан_Баденський&oldid=48630871