Максиміліан Баденський
| Максиміліан Баденський | |
|---|---|
| Maximilian von Baden | |
| Рейхсканцлер Німецької імперії | |
| 3 жовтня — 9 листопада 1918 року | |
| Монарх | Вільгельм III |
| Попередник | Георг фон Гертлінг |
| Наступник | Фрідріх Еберт |
| прем'єр-міністр Пруссії | |
| 3 жовтня — 9 листопада 1918 року | |
| Монарх | Вільгельм III |
| Попередник | Георг фон Гертлінг |
| Наступник | Фрідріх Еберт |
| міністр закордонних справ Пруссії | |
| 3 жовтня — 9 листопада 1918 року | |
| Монарх | Вільгельм III |
| Попередник | Георг фон Гертлінг |
| Наступник | Фрідріх Еберт |
| Народився | 10 липня 1867[1][2][…] Баден-Баден, Велике герцогство Баденське, Німецький союз[1] |
| Помер | 6 листопада 1929[1][2][…] (62 роки) Залем, Баденська республіка, Веймарська республіка[1] |
| Відомий як | політик |
| Країна | |
| Alma mater | Лейпцизький університет і Гайдельберзький університет Рупрехта-Карла |
| Політична партія | незалежний політик |
| Династія Церінгени | |
| Батько | Вільгельм Баденський |
| Мати | Марія Максиміліанівна Лейхтенберзька |
| У шлюбі з | Марія Луїза Ганноверська |
| Діти | Марія Александра, Бертольд |
| Релігія | протестантизм |
| Нагороди | |
| Підпис | |
Максиміліан Александр Фрідріх Вільгельм Баденський (нім. Maximilian Alexander Friedrich Wilhelm Prinz von Baden; 10 липня 1867 — 6 листопада 1929) — баденський принц з династії Церінгенів, німецький політичний і військовий діяч, останній канцлер Німецької імперії (з 3 жовтня до 9 листопада 1918 року). Оголосив про зречення Вільгельма II і залишив свою посаду, передавши повноваження Фрідріху Еберту. Його ім'ям названо палац принца Макса в Карлсруе.
Народився в сім'ї принца Вільгельма Баденського і Марії, княгині Романівської і герцогині Лейхтенберзької (з роду Богарне). Онук великого герцога Леопольда Баденського, принцеси Софії Шведської, герцога Максиміліана Лейхтенберзького і великої княгині Марії Миколаївни.
Дотримувався ліберальних поглядів як до, так і під час Першої світової війни. Восени 1918 року Максиміліана було призначено канцлером Німеччини, щоб домовитися про перемир'я із союзниками та зберегти монархію. Він сформував уряд, який вперше включав соціал-демократів: Фрідріха Еберта та Філіппа Шайдемана. 1 листопада 1918 року захворів на застуду. «Надмірна доза снодійного, — писав Девід Ллойд Джордж, — занурила його в забуття на 36 вирішальних годин з 1 по 3 листопада. Коли він прокинувся, виявилося, що останні союзники Німеччини — Туреччина й Австро-Угорщина — вже вийшли з війни. А заворушення, розпалювані більшовицькими агітаторами, спалахнули по всій Німеччині»[3].
Максиміліан Баденський був гомосексуалом. Він був занесений до відповідного списку берлінської кримінальної поліції у той час коли був молодим офіцером.[4] Проте з династичних міркувань він вирішив жити як чоловік і сім'янин, подібно до свого двоюрідного брата Густава V, короля Швеції. Це зробило його вразливим до шантажу, що мало катастрофічні наслідки наприкінці його перебування на посаді канцлера.[5] 1 листопада німецька імператриця Августа-Вікторія погрожувала йому телефоном, що оприлюднить його гомосексуальність, якщо він змусить її чоловіка зректися престолу. Після цього у нього стався нервовий зрив, і його довелося на пару днів приспати за допомогою опіуму.[6] Принаймні з 1912 року він мав стосунки з геологом Вільгельмом Паульке (1873—1949).[7]
У липні 1900 року Максиміліан одружився з Марією Луїзою, принцесою Ганноверською (1879—1948), дочкою Ернста Августа II Ганноверського. У подружжя народилося двоє дітей:
- Марія Александра (1902—1944), згодом стала дружиною принца Вольфганга Гессен-Кассельського;
- Бертольд (1906—1963).
- Орден Вірності (Баден)
- Орден Церінгенського лева
- Орден Бертольда I
- Медаль Фрідріха-Луїзи
- Орден Вюртемберзької корони, великий хрест (1885)
- Орден Альберта Ведмедя, великий хрест (1889)
- Орден Святого Губерта (1899)
- Орден Святого Георгія (Ганновер)
- Орден дому Саксен-Ернестіне, великий хрест
- Орден Людвіга Гессенського, великий хрест
- Орден Вендської корони, великий хрест з короною в руді
- Орден Чорного орла з ланцюгом
- Королівський орден дому Гогенцоллернів, великий командор
- Князівський орден дому Гогенцоллернів, почесний хрест 1-го класу
- Орден Білого Сокола, великий хрест
- Орден Рутової корони
- Залізний хрест 2-го класу
- Орден Військових заслуг Карла Фрідріха, командор 1-го класу (30 серпня 1914)
- Орден Святого Олафа, великий хрест (Норвегія) (30 серпня 1887)
- Королівський угорський орден Святого Стефана, великий хрест (Австро-Угорщина) (1900)
- Орден Слона (Данія) (10 липня 1900)
- Орден Серафимів (Швеція) (24 квітня 1902)
- Орден Леопольда I, великий ланцюг (Бельгія)
- Орден «Святий Олександр», великий хрест (Болгарія)
- Орден князя Данила I, великий хрест (Чорногорія)
- Орден Андрія Первозванного (Російська імперія)
- 1 2 3 4 Deutsche Nationalbibliothek Record #118732137 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- 1 2 Lundy D. R. The Peerage
- ↑ Ллойд Джордж Д. Военные мемуары. М., 1938 г., Т. 6, с. 145
- ↑ Lothar Machtan: Prinz Max von Baden. Der letzte Kanzler des Kaisers. Berlin 2013, ISBN 978-3-518-42407-0, p. 243f and 253f.
- ↑ Lothar Machtan: Prinz Max von Baden. Der letzte Kanzler des Kaisers. Suhrkamp Verlag, Berlin 2013, ISBN 978-3-518-42407-0, S. 154 ff. und S. 440—445.
- ↑ Lothar Machtan: Der Endzeitkanzler. Prinz Max von Baden und der Untergang des Kaiserreichs. Konrad Theiss Verlag, Stuttgart 2018, ISBN 978-3-8062-3660-6, S. 440—444; Rainer F. Schmidt: Kaiserdämmerung. Berlin, London, Paris, St. Petersburg und der Weg in den Untergang. Klett-Cotta, Stuttgart 2021, ISBN 3-608-98318-X, S. 765.
- ↑ Lothar Machtan: Prinz Max von Baden. S. 233.
- Народились 10 липня
- Народились 1867
- Померли 6 листопада
- Померли 1929
- Випускники Лейпцизького університету
- Випускники Гайдельберзького університету
- Нагороджені орденом Вірності (Баден)
- Кавалери Великого хреста ордена Церінгенського лева
- Кавалери ордена Бертольда І
- Кавалери Великого хреста ордена Альбрехта Ведмедя
- Кавалери Великого хреста ордена Корони (Вюртемберг)
- Нагороджені орденом Святого Губерта
- Кавалери ордена Святого Георгія (Ганновер)
- Кавалери Великого хреста ордена дому Саксен-Ернестіне
- Кавалери ордена Чорного орла
- Кавалери Великого хреста ордена Вендської корони
- Кавалери ордена Людвіга Гессенського
- Великі командори ордена дому Гогенцоллернів
- Кавалери Великого хреста ордена Білого Сокола
- Кавалери ордена Рутової корони
- Кавалери Залізного хреста 2-го класу
- Командори 1-го класу ордена Військових заслуг Карла Фрідріха
- Кавалери Великого хреста ордена Святого Олафа
- Кавалери Великого хреста Королівського угорського ордена Святого Стефана
- Кавалери ордена Слона
- Кавалери ордена Серафимів
- Кавалери Великого хреста ордена Леопольда I
- Кавалери Великого хреста ордена «Святий Олександр»
- Кавалери ордена князя Данила I
- Кавалери ордена Андрія Первозванного
- Канцлери Німеччини
- Німецькі монархісти
- Німецькі військовики Першої світової війни
- Політики-геї
- Геї Німеччини
- ЛГБТ-військовики
- ЛГБТ-члени монархічних родин
- Правителі Європи XX століття




















